Зінаїда Серебрякова — так званий «продукт художньої сім'ї» Бенуа-Лансере. Саме сім'я, що покоління за поколінням давала освіту видатним художникам та архітекторам, сформувала її світогляд та художній смак. Окрім того, вона дала їй і базову художню освіту, яку Серебрякова здобула вдома. Так ніколи і не отримавши академічної освіти, вона стане однією з найвідоміших художниць Срібної доби.

Вона також стане однією з перших художниць, що наважиться писати оголену жіночу натуру. Без академічної ідеалізації та без «галантних» загравань та еротизації художників об'єднання «Мир искусства». Серебрякова пише жіночу красу як частину природного, знаходячи майже античні ідеали в повсякденному. І навіть у автопортреті, де художниця постає перед глядачем в образі П'єро, із чарівною легкістю та елегантністю вона приміряє на себе цю «не жіночу» роль. Роль, що довгий час була лише чоловічою, вона без сумніву присвоює собі.

Марія Примаченко багатьом відома як народна художниця-самоука, що творила в селі, надихаючися природою та фольклором. Однак мало хто знає, що цей ліричний образ наївного мистецтва «виходця з народу» власноруч був створений та підтримувався самою художницею. Адже довгий час саме він був для неї простором свободи від ідеологічного пресу радянського мистецтва.

Проте художній світ Примаченко виростає із бурхливого розмаїття українського авангарду початку ХХ століття. Свого часу вона працювала нарівні з такими відомими художниками, як Кричевський та Петрицький, а також співпрацювала з Київською кіностудією. Тож сьогодні ми дивимося на її роботи не просто крізь призму «наїву» та декоративності, а як на частину великої історії авангарду, що у свій час мав «захищатися» від пануючої тоталітарної системи.

Життєвий та творчий шлях української художниці Тетяни Яблонської був доволі різноманітним. Учениця Федора Кричевського, вона формується як художниця у складні роки, коли за прихильність до певних художніх ідей могли не лише виключити із художніх союзів, але і взагалі стерти ім'я з історії.

Не дивлячися на те, що художниця за життя була удостоєна багатьох державних премій та брала участь в офіційних виставках, вона мала сміливість йти наперекір «лінії партії». Наприкінці 60-х на з'їзді художників вона виступила з різкою критию «опіки» мистецтва зі сторони партійних органів, після чого її картину зняли з виставки.

Однак головною для неї була лише радість творчості — це те, що, за її словами, мотивувало залишатися в постійному пошуку нової художньої форми. І саме через це розмаїття творчості її роботи є нескінченно цікавими для вивчення.

По закінченню тестового періоду (2 місяці) можна буде перезамовити ті футболки, які користуватимуться найбільшою популярністю.