Please ensure Javascript is enabled for purposes of website accessibility
#INVOGUE x OFAM
OFAM Female Artists
невидимі історії
Анонімні та невидимі — такими довгий час лишалися жінки в історії мистецтва. Вони були моделями, музами, тими, хто надихає та вражає своєю красою, але жодним чином не тими, хто пише власну історію. Хоча були й ті, хто попри нав'язані суспільством ролі, недоступність освіти та упередження зайняли своє місце на стінах музеїв, на жаль, досі імена багатьох мисткинь маловідомі. І саме ми маємо можливість знаходити та чути ці забуті голоси. Проєкт OFAM Female Artists об'єднує роботи видатних художниць з колекції Одеського художнього музею, аби розповісти, як у різні часи жінки виборювали право на свободу та самобутність свого мистецтва. А також ще раз довести, що вони не невидимі — вони тут і готові розповісти свою історію.
Зінаїда Серебрякова
(1884-1967)
Зінаїда Серебрякова — так званий «продукт художньої сім'ї» Бенуа-Лансере. Саме сім'я, що покоління за поколінням давала освіту видатним художникам та архітекторам, сформувала її світогляд та художній смак. Окрім того, вона дала їй і базову художню освіту, яку Серебрякова здобула вдома. Так ніколи і не отримавши академічної освіти, вона стане однією з найвідоміших художниць Срібної доби.

Вона також стане однією з перших художниць, що наважиться писати оголену жіночу натуру. Без академічної ідеалізації та без «галантних» загравань та еротизації художників об'єднання «Мир искусства». Серебрякова пише жіночу красу як частину природного, знаходячи майже античні ідеали в повсякденному. І навіть у автопортреті, де художниця постає перед глядачем в образі П'єро, із чарівною легкістю та елегантністю вона приміряє на себе цю «не жіночу» роль. Роль, що довгий час була лише чоловічою, вона без сумніву присвоює собі.
Марія Синякова-Уречіна
(1898-1984)


Російська художниця, членкиня футуристичного союзу «Председателей земного шара», заснованого поетом Валемиром Хлєбніковим, входила до вузького літературно-художнього кола футуристів. Відомо, що їй присвячено кілька віршів Хлєбнікова. У 1952 Марію Синякову виключили зі Спілки художників за «плазування перед західним мистецтвом» — вірогідно, що саме через це ми маємо так мало відомостей про її особисте життя.

Художниця лишила по собі великий спадок робіт з оформлення книг та графічних робіт. Вона працювала з такими авторами, як Олексій Кручених, Володимир Маяковський, Корній Чуковський та, власне, Валемир Хлєбніков.

Марія Примаченко
(1909-1997)
Марія Примаченко багатьом відома як народна художниця-самоука, що творила в селі, надихаючися природою та фольклором. Однак мало хто знає, що цей ліричний образ наївного мистецтва «виходця з народу» власноруч був створений та підтримувався самою художницею. Адже довгий час саме він був для неї простором свободи від ідеологічного пресу радянського мистецтва.

Проте художній світ Примаченко виростає із бурхливого розмаїття українського авангарду початку ХХ століття. Свого часу вона працювала нарівні з такими відомими художниками, як Кричевський та Петрицький, а також співпрацювала з Київською кіностудією. Тож сьогодні ми дивимося на її роботи не просто крізь призму «наїву» та декоративності, а як на частину великої історії авангарду, що у свій час мав «захищатися» від пануючої тоталітарної системи.
Олена Кисельова
(1878-1974)


Олена Кисельова — художниця, чиє ім'я певний час було забуте. Отримавши гімназійну освіту у Воронежі, вона із сім'єю вирушила до Петербурга, де спочатку навчалася на факультеті математики, а після вступила до Академії мистецтв до класу Іллі Рєпіна.

У різні роки вона отримала освіту в Парижі — спочатку в Ежена Карр'єра, а потім у відомій Академії Жуліана. Не дивлячися на те, що деякі роботи, створені під впливом паризького мистецтва, у Петербурзі було розкритиковано, вона стала першою жінкою, яка закінчила Академію мистецтв та отримала пенсіонерство на навчання.

Навіть у невеликій графічній роботі видно, як вправно вона володіє лінією. Як продовжує модерну традицію творити форму, задаючи ритм окремими світловими плямами та лініями.

Тетяна Яблонська
(1917-2005)
Життєвий та творчий шлях української художниці Тетяни Яблонської був доволі різноманітним. Учениця Федора Кричевського, вона формується як художниця у складні роки, коли за прихильність до певних художніх ідей могли не лише виключити із художніх союзів, але і взагалі стерти ім'я з історії.

Не дивлячися на те, що художниця за життя була удостоєна багатьох державних премій та брала участь в офіційних виставках, вона мала сміливість йти наперекір «лінії партії». Наприкінці 60-х на з'їзді художників вона виступила з різкою критию «опіки» мистецтва зі сторони партійних органів, після чого її картину зняли з виставки.

Однак головною для неї була лише радість творчості — це те, що, за її словами, мотивувало залишатися в постійному пошуку нової художньої форми. І саме через це розмаїття творчості її роботи є нескінченно цікавими для вивчення.
Людмила Ястреб
(1945-1980)


Яскрава представниця одеського нонконформізму 60-х років. Була неформальним лідером групи живописців і графіків, які не хотіли підкорятися канонам соцреалізму.

Багато ідей і професійних прийомів, сформульованих Людмилою Ястреб, стали основою творчої програми відомої групи художників-нонконформістів «Мамай».

Центральною темою її творів був образ жінки. Велична та інтимна, відкрита або невидима — рефлексії на тему «жіночного», розкриття різноманітності, необмеженості образу. Художниця бере активну участь у розвитку мистецького світу та виставляється на неофіційних виставках в Одесі та Москві. Не дивлячися на те, що вона прожила коротке життя — художниця померла у віці 35 років — вона лишила по собі велику спадщину.

Дуже довго нікого не турбувала відсутність жіночих імен в історії. Ми навіть не замислювалися над тим, що так не має бути. Це здається мені відверто несправедливим. Я вірю, що тільки нескінченно говорячи про те, що нас захоплює, ми можемо подолати стереотипи та упередження. Говорячи у різні способи: за допомогою моди, маніфестів, виставок, поезії. Кожна історія, яку не розповіли, знайде свою форму.
Юлія Бердіярова, наукова співробітниця Одеського художнього музею, авторка ідеї проєкту
Реалізація проєкту
1
Замовлення футболок
Ви обираєте кілька (або всі) види футболок серед запропонованих і замовляєте першу партію колекції — по 50 одиниць кожного виду, розміру oversize.
2
Продаж футболок
Футболки продаються в магазині #INVOGUE та в онлайн-магазині invogue.ua.
3
Підтримка музею
Прибуток від продажу футболок ви передаєте на підтримку Одеського художнього музею, або ж ви можете придбати на цю суму обговорені товари (послуги) для музею.
Інформаційні прояви
Холдери з флаєрами на столиках та в зоні каси в магазині #INVOGUE
Розробку макетів та друк бере на себе Одеський художній
Рамка з інформацією про проєкт у фойє музею
З QR-кодом, що веде на сайт #INVOGUE
Інформація на сайті #INVOGUE
Безпосередньо з можливістю придбати футболки
Розділ на сайті музею
З описом проєкту та можливістю перейти на купівлю футболок на сайті #INVOGUE
Медійна частина проєкту
Медіа
Спецматеріали:

— МАЯК (4 000 грн);
— Думская (8 000 грн).
Соцмережі
— публікації на сторінках у Facebook та Instagram Одеського художнього та #INVOGUE;

— реклама у соцмережах
(бюджет Одеського художнього —
50$/місяць).
Email-розсилки
— email-розсилка базою #INVOGUE;

— email-розсилка базою Одеського художнього.
Лідери думок
15 футболок подарувати лідеркам думок/блогеркам
По закінченню тестового періоду (2 місяці) можна буде перезамовити ті футболки, які користуватимуться найбільшою популярністю.
Давайте обговорювати!