«Константин Сомов. Без цензури»

Твори Константина Сомова в зібранні Одеського художнього музею


Константин Андрійович Сомов народився 150 років тому, а 80 років тому помер. Доволі багато книг та статей присвячено цьому художнику, та все ж про Сомова як і раніше відомо значно менше, ніж передбачає те місце в історії мистецтва, яке він займає. Проте, це зовсім не значить, що про нього колись забули, а зараз згадали. Не дивлячись на нікчемні ярлики, які на нього радо ліпили більш ніж півстоліття («декадент», «емігрант», «гомосексуаліст»), він завжди був на особливому рахунку. Поки багато хто з художників будував нові теорії, займався політикою, утворював об'єднання і школи, Сомов ніби сторонився сучасності, одночасно впливаючи на неї – своїм мистецтвом, силою та переконливістю художнього висловлювання. І цю силу та переконливість в усі часи важко було обминути.


Одним з найбільш відданих шанувальників мистецтва Сомова був Михайло Васильович Брайкевич. Він походив з небагатої дворянської родини, яка володіла маєтком у селі Попівка поблизу Одеси. В Одесі навчався в гімназії, після — з відзнакою закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Багато років успішно будував по всій Російській імперії залізні дороги і надскладні портові споруди, завдяки чому заробив статок і отримав визнання як політичний діяч.


Сомов і Брайкевич познайомилися напередодні Першої Світової війни. Як видно, особисті якості Михайла Васильовича багато в чому зумовили характер його зібрання. Сомов працював неквапливо, до того ж багато його робіт були наперед обіцяні колекціонерам. Гаряче бажання Брайкевича отримати як найбільше сомівських творів змушувало художника витягати з папок графіку різних років — начерки, етюди, ескізи, підготовчі аркуші. Хоча більш цінними у порівнянні з ними прийнято вважати закінчені живописні витвори і повністю завершені малюнки, саме роботи на папері здатні ввести в майстерню Сомова, здебільшого графіка: пояснити творчий задум, показати архітектоніку художнього мислення. Коли Брайкевич та Сомов зійшлися ближче, колекціонер отримав можливість роботи художнику замовлення.

Напочатку квітня 1919 року через наближення Червоної армії була оголошена евакуація Одеси, і Михайло Брайкевич разом із родиною полишив місто. Однак перед тим він встиг передати своє художнє зібрання Новоросійському університету. Радянська влада протрималася кілька місяців — у серпні Одесу зайняла Добровольча армія на чолі з генерал-лейтенантом Антоном Івановичем Денікіним.


Невдовзі після цього відкрилася перша виставка колекції Брайкевича. Її організував професор Микола Львович Окунєв, який втік від більшовиків в Одесу з Петрограду. Художник Філіп Гозіасон писав про ту виставку в «Одеському листку»: «Розміщене в залах університетського музею під керівництвом такого знавця мистецтва, як професор М. Л. Окунєв, зібрання стало доступним широкому загалу. Так, в самому розпалі Громадянської війни, Одеса встигла придбати справжню культурну перлину: невеликий, та надзвичайно цінний і потрібний музей російського живопису — картини Рокотова, Рєпіна, Сєрова, Врубеля, Сомова, Бакста, Бенуа, Лансере… Від всього серця привітаємо з цим надбанням наш бідний художніми цінностями, зголодніле за справжнім мистецтвом місто».


Наприкінці 1923 року Сомов опинився в Англії проїздом з Радянського Союзу до США, куди направлявся для організації великої виставки. В Лондоні Константина Андрійовича радо прийняв Брайкевич і його домашні. В еміграції художник і знавець зійшлися ще тісніше. Михайло Васильович став одним з головних сомівських замовників. Брайкевич приїжджав по справах в Париж, де з 1925 року остаточно оселився Сомов, и кожного разу бачився з художником.


«Приїжджав мене відвідати — був два рази у мене — мій дикий шанувальник Михайло Васильович, — писав Сомов сестрі в Ленінград, — <…> Таке обожнювання, як у нього до мене, воістину зворушливо і мене дуже підіймає. Він сказав таку фразу: "Всі мої вільні гроші — Ваші!" Але він заробляє працею у поті чола. Зворушливо ще й те, що і дружина його, як він каже, не звертає уваги на гроші, не буржуазна і не перешкоджає йому витрачати на колекціонування». «Ентузіаст, яких вже тепер немає», — додавав у щоденнику художник.


Мета цієї виставки – нагадати про чудового мецената Михайла Брайкевича, але в першу чергу, звичайно ж, про Константина Сомова, мистецтво якого він цінував надзвичайно високо.


Павло Голубєв