Про музей
Будівлю, в якій розташовано Одеський художній музей, було збудовано в період між 1824 і 1828 роками. Автор проекту невідомий. Після закінчення будівництва споруду освідчив відомий одеський архітектор Франс Карлович Боффо. Першою власницею палацу була графиня Ольга Станіславівна Наришкіна (уроджена Потоцька).
У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Григорович Маразлі — відомий громадський діяч, колекціонер і меценат. У 1892 році він передав палац місту з метою створення в ньому музею витончених мистецтв. Відкриття музею відбулося 24 жовтня (6 листопада) 1899 року.
Архітектура палацу втілює в собі кращі традиції руського класицизму початку ХІХ століття. Центрична композиція споруди вирізняється строгою та гармонійною витонченістю — двоповерховий корпус з портиком із шести колон корінфського ордеру, що підтримують фронтон, і два симетрично розташовані одноповерхові фліґелі, з’єднані округлими галереями.
Данина епосі романтизму — облаштований під центральною частиною основного корпусу грот зі склепінчастим перекриттям, що імітує природню печеру зі штучним водоспадом. Від нього в бік ідуть підземні галереї, що мали вихід до просторого саду, який спускався схилом до морського узбережжя. У невеликій експозиції перед спуском до гроту можна ознайомитися з історією палацу та створення в ньому музею.
З боку моря під основною будівлею у цокольному приміщенні знаходиться простора галерея. На склепінчастих перекриттях та стінах збереглися настінні розписи, виконані під час проведення у палаці та прилеглому саду «Виставки домоустройства» у 1895 году. Нині в цій частині палацу розташовано експериментальну галерею «Жовті велетні».
Історія назв музею
1898
Створено комісію Одеського товариства витончених мистецтв із започаткування музею
1899
Міський музей витончених мистецтв
1919
Перша державна картинна галерея
1923
Третій Народний художній музей
1925
1928
1929
1938
1947
1950
1966
2021
Одеський Національний художній музей